Бібліотека

Духовність Заходу основана перед усім на слуханні. Такого характеру їй надав св. Бенедикт, натомість візантійські отці більшу увагу зосереджують на спогляданні ікон. Це особливо проявляється в літургічному житті Східної церкви. Чому саме споглядання ікон? Приходять хвилини, коли ми не здатні

молитися, занадто втомлені, щоб читати Євангеліє, або збуджені і не можемо думати про духовне. Однак бачимо ми завжди без особливих труднощів. Ми бачимо, коли мріємо, коли заплющуємо очі, щоб відпочити. Тому споглядати ікони ми можемо завжди, коли викарбуємо їх у нашому внутрішньому житті, коли присвоємо образ так, як ,,Отче наш”, щоб постійно перебувати в його сяйві.

Ікони творяться з єдиною метою, щоб через видимі ворота відкрити шлях у таємницю невидимого, ввести у внутрішній світ молитви і як найбільше наблизити нас до Божого серця.

2. На шляху до Трійці

Першочерговою метою іконописця не є своє прославлення, але засвідчення своїм мистецтвом про царство Боже. Життя Андрія Рубльова, християнина, монаха, іконописця, було тривалим шуканням. Як молювати, щоб наближувати до Правди і Таємниці? Як жити, щоб не людина викликала подив, але той, хто дав життя?

Після того, як у 1408 р. поблизу Загорська татари спалили монастир і церкву, наставник монастиря о.Нікон відбудував мурований Троїцький храм. Для того, щоб розписати церкву, він запросив А.Рубльова і дав йому в помічники монаха Даниїла. Від тепер творили два монахи, зображуючи те, що пережили та відчули спілкуючись з Богом кілька років у тиші монастиря, що постало перед їхнім внутрішнім зором. У стосунках один до одного вони завжди були як духовні брати. Їх покора перед Богом була така велика, як і взаємна пошана та любов один до одного ( Ін 4, 19-21). Один із сучасників засвідчив: ,,Нас вражає остання праця живописців, як свідоцтво їхньої віри в Бога”. Останнім витвором Андрія та Даниїла була ікона Святої Трійці. Можемо побачити, як Бог поступово провадив їх до цього, як з часом відкривав їм своє обличчя. Тому сенс цієї ікони можна зрозуміти лише виходячи з їх спільної братньої любові до Бога та один до оного. Вони пізнали Бога, Його нероздільну єдність у Трьох Особах, у спілкуванні любові небесного Отця зі своїм Сином і Святим Духом (1Йн 4,7-9). Два брати змогли зобразити єдність Бога в любові тому, що в них мешкала Свята Трійця.

Андрія Рубльова називали майстром невидимої сторони. Він писав ікони так, щоб Божественна присутність стала очевидною і приводила до зустрічі з Ним. Тільки людина, яка цього досвідчила, перебуваючи там, на невидимій стороні, могла це виразити. І, як містик, Рубльов усвідомлював, перед яким великим стоїть завданням. Писання ікон він трактував як покликання, прийняття благодаті, як спілкування з таємницею. Тривали довгі роздуми, як зобразити вічність і Вічного, рух і незмінність, Троїсту Єдність, тайну спільноти, те, що неуявиме, незрозуміле для нашого розуму, акт-безперервно-триваючий, саму ідею Трійці, її істоту? ,, Я ще не готовий розпочати працю, ще не побачив через око того, що повинен побачити іконописець у хвилину благодаті, отже, ще не достойний, щоб писати ікону Трійці. Мої очі і пальці ще сліпі. Я чекаю на прозріння, щоб Господь об´явився мені в образі”. Ікони А.Рубльова – це ікони об'явлені, під жодною з них він не підписався.

3. Задум майстра

Андрій Рубльов прагнув, щоб людина не оглядала тільки те, що намальоване, але досвідчувала реальності, яку відкриває ікона. Бог, обявившись йому в образі, тепер об'являється нам. Тому насамперед приступаємо до ікони, а потім входимо в неї.

Метою Рубльова було також творити ікони проти людського ліниства. Кожен, хто стоїть перед іконою, повинен шукати, роздумувати, брати участь у іншому світі, а не бути лише пасивним глядачем. Видобуваючи з образу рух, подію, іконописець примушує нас до мандрування і відкривання значень від простих до складених, від явних до тайних, від людських до Божих. Таким чином доходимо до зрозуміння, що це сам Бог об'являється і відкривається нам. Монахи Троїцького монастиря, котрі молилися перед іконою, не вміли ні читати, ні писати, але, часами сидячи перед образом, відчували Божественні обійми любові (1Йн 4,16). При спогляданні ікони повино відбутися те, що сталося на горі Табор, коли Ісус преобразився перед очима учнів. Його людська природа стала прозорою для Божественного світла Його обличчя. Духовні очі апостолів відкрилися і вони побачили Божого Сина.

4. Відвідини Авраама

На іконі зображено трьох ангелів-поломників, котрі прийшли до приятеля Бога – Авраама (Бут 18). Окремі елементи образу обмежені до найважливіших, щоб людина могла осягнути зосередження, а споглядання перетворилося в контепляцію істоти Триєдиного. Відсутні наприклад Авраам, Сара, не зображено також багатої природи, бо в надмірі деталей гине сенс. Гостинність на сході означає дружню розмову за спільною трапезою. Так зображений Бог відвідує нас людей. Відвернена перспектива – парелельні лінії з віддаленням розходяться – руйнує відддаленість. Цей зворотній ефект приближує постаті, вказуючи, що Бог є в нас, та все проникає (Діян 17, 27в-28). Це вже не ми дивимося на святі обличчя, лише вони – на нас. У нашому житті багато залежить від правильного пункту погляду, з якого можна бачити перспективу та планувати. Тому важливо досвідчити, як бачить наше життя Бог, який Його задум що до нас.

Три ангели вписані в коло – найідеальнішу форму, яка не має ні початку, ні кінця. Змістом кола є також рух. Якщо хочемо про щось розмовляти чи радитись, сідаємо в колі. Ті, котрі прагнуть згоди, єдності і спільноти, громадяться в колі. Кожен напроти кожного, залишаючись одночасно на очах усіх. Ніхто не оглядає нічиїх плеч, усі собі рівні. Єдність ангелів символізує трикутник, вони розміщені у його вершинах. Три Особи сидять також за одним столом і спільною стравою. Вони мають однакові золоті крила, німби та паломницькі берла – символ рівної царської влади. Голубий колір під їхніми крилами – це колір небесної Божественної величі, що вказує на спільну природу. Тіла небесних паломників видовжені – голова у відношенні до тіла має пропорцію 1/14 замість 1/7. Ця легкість і брак гравітації символізують нематеріальність. Їхні обличчя не молоді, не старі. Не можна також по них окреслити віку. У Бога є тільки вічне тепер. Дивлячись на обличчя ангелів, ми спостерігаємо незвичайне поєднання краси обох статей (Кол 3,11). Вони мають подібні, але різні лиця, однак, ці різниці не протиставляються, а навпаки – гармонійно поєднуються. Весь простір, на якому розміщені Божі Особи, має зелений колір – колір життя. Вічний Бог є джерелом усього життя. Тільки Він дійсно існує (Вих 3, 14-15).

5. Бог є любов

Головною темою ікони є єдність у любові. Рубльов показав внутрішні відносини, які окреслюють спільне життя Трійці, – її суть. Бог є любов (1Йн 4,16). Кожна Особа Божа вказує на іншу, не затримуючи уваги на собі. Той самий образ Бога зустрічаємо й на сторінках Біблії. Три Святі Особи зображені як єдине ціле у неподільній любові. Їх внутрішня воля – залишатися навіки у ній. Невпинно відбувається рух любові від однієї Особи до іншої. Від похиленої голови правого ангела до середнього. Внутрішній рух обох ангелів в сторону лівого підкреслюють нахилені гора та дерево. У цей рух любові до Отця включається вся природа (Пс 148, 7а. 9). Усе Його прославляє та благословляє (Дан 3, 75-76). Внутрішній рух лівого ангела стримується поклоном правих. Рух любові розтоплюється у Його горизонтальній позиції. Берло підкреслює пряму осанку Отця – від Нього все походить. Рух любові в праву сторону виходить від Його благословляючої руки, через руку середнього на праву руку правого ангела. Колообіг замикається, творячи єдність. Вони є для себе. Цей рух любові відкриває, що істотою Трійці є ,, Бути-з”, ,, Бути-в”, ,, Бути-для”.

6. Предвічна рада

Ангели ведуть розмову. Ми стаємо свідками того, що відбувається, усіх Божих думок. Творіння відвернулося від Творця, але Він продовжує його любити і прагне спасти. Бог не таїть своєї любові, не думає тільки про себе, але виливає ту безмежну любов на творіння, нічого в замін не очікуючи. Однак як і коли спасти світ? Щоб повернути творіння до любові та єдності з Отцем, приймається рішення про втілення Божого Сина. Тільки Він може здійснити план спасіння. Отець готовий відірвати від серця свого возлюбленного Сина і віддати Його в жертву за гріхи світу (Бут 22, 1-14). Так Бог полюбив людей (Йн 3, 16). Не можна не затриматися при цих словах... Світ буде звільнений та спасенний, коли всі три Особи скажуть ,,так”. Відбувається предвічна рада. Любов та жертва попереджують акт сотворіння, будучи його джерелом (1П 1, 18-19; Одк 13, 8). Отець говорить ,,так”. Він вказує на чашу з агнцем посередині стола і одночасно благословляє Свого Єдинородного Сина на цю жертву для спасіння світу. Уся поведінка Отця – це запрошення до прийняття чаші (Лк 22, 41-44).

Ісус – образ Отця, звернений обличчям до Нього, слухає. Він зрозумів бажання Отця – смирення та послух у рисах Його обличчя (Фил 2, 6-8). Погляд і покірний поклін голови виражають ,,так”. Чаша стоїть напроти Нього. Його рука важко спочиває на столі, і вираз обличчя говорить, як важка Його місія. Син вийде з єдності з Отцем на землю через втілення. На це вказують два пальці витягнуті до чаші – символ двох натур. Упокориться до богозалишеності

(Мк 15, 34), у службі для всіх стане найменьшим, щоб кожний міг Його прийняти, у бідності та терпіннях спасе всіх, хто хоче звільнитися від егоїзму. Цей шлях можна пройти лише в досконалій єдності з Богом Отцем і зі Святим Духом.

Розовий колір верхнього одягу лівого ангела вказує, що Він є джерелом Божества та всього життя. Бог Отець живе в неприступному світлі, і ніхто ніколи Його не бачив (1 Тм 6, 16). Видно лише вузьку полоску Його нижнього голубого одягу – символу Божества. Та Божествена краса Отця настільки сильна, що її не можливо укрити під Його верхньою одежою, вона сяє з великою силою. Однак Бог Отець хоче об'явити Себе в Ісусі Христі (Йн 1, 18; 10, 30). Це Він жертвує Сина. Тому лише у Сина у верхній одежі голубий колір, і то в усіх відтінках.

Але чи повинен Його шлях йти аж до відкупительної жертви? Темно-червоний колір нижньої шати Сина символізує кров та жар любові до людей. Золота полоса ще більше його підкреслює. Позаду Ісуса – дерево. Стара легенда говорить, що це райське дерево життя, з котрого буде зроблено хрест. Воно схилилося до Нього, щоб прийняти Його як чудовий плід. Дерево зеленого кольору підкреслює, що живемо ми в Ісусі, з Ісусом і через Нього, а без з'єднання з Ним засихаємо.

Та чи донесе Він, як людина, цей важкий хрест? Все Його тіло та паломницький посох благаюче звернені до Святого Духа – Παρακλετος. Він відповідає готовністю та відданістю, вираз обличчя відкриває у Ньому Утішителя, Святого помічника. Повний тихого смутку, Він схиляється до Ісуса. Це за Його справою відбудеться втілення, Він буде при хрещенні, Ісус стане Його помазаником. Дух поведе Сина на пустиню, буде приводити до нього лоюдей і, врешті, у Святому Дусі Ісус складе жертву на хресті та воскресне.

Бог відкуплює світ з любові, як її прояв обрав жертву. Її виражає чаша. Ця чаша так важлива, що зустрічається багаторазово. Так підкреслена суть любові – жертва-дар (Йн 15, 13). Бачимо чашу між лавочками для ніг, її форму має стіл – жертовне місце, початок неустанної жертви. Чаша стоїть перед Сином, і також чашу творять лівий та правий ангели від своїх ніг до плечей. У середині цієї чаші Син. Особи Божі також спільно творять хрест: дерево та постать Сина – його вертикальну частину, а три сяючі німби – горизонтальну. Це спільна жертва усієї Трійці.

7. Повернення до дому Отця

Свята Трійця хоче включити кожну людину в той рух любові, який є діж ними. Їх любов хоче привести нас у відкритий жертвою Ісуса Христа та приготований Ним дім Отця (Йн 14, 2-3). Людина повинна повернутися до дому (Лк 15, 11-24). Отець хоче перетворити нас у любові, щоб могли ми її проявляти іншим, та щоб усі прийшли до Неї, і жили разом у спільному домі з Отцем.

Права рука Духа, благословляючи, вказує на світ. Його символізує чотирикутник, як чотири сторони світу. Дух бере світ в опіку, уноситься над ним. Його рука пригадує крило голубки. Риси Його обличчя подібні до жіночих – елемент материнскості в Бозі. Зелений колір шати – це колір життя та надії. Життяподатель. Своїм діянням Він оживляє Вселенну, освячує творіння та відновлює Церкву, громадить Її в одне через любов. Це Його місія в світі після відкупительної жертви Ісуса.

Святий Дух бдагословляючим жестом простягає руку до отвору в вівтарі. Це місце для мощів мучеників, для тих, хто пожертвував усім, навіть життям, щоб увійти в дім любові. Це вузька дорога страждань, через яку ми входимо в Божественне коло життя (Лк 13, 24). Це місце для тих, хто хоче стати учасником Божественної жертви, віддаючи своє життя, як доказ Божої любові (Йн 15, 13). Символом цієї жертвенної любові є також чаша – зелений простір у ніг ангелів – колір життя. ,,Хто хоче спасти своє життя, той його погубить; а хто своє життя погубить ради мене, той його знайде” (Мт 16, 25).

До такої любові та жертви ми стаємо здібні завдяки жертві Ісуса. Це Його кров стала посівом для християн, з Його жертви виросло християнство. Приступаючи до цього столу-вівтаря, ми черпаємо сили до наслідування Христа з Євхаристії. Коли сідаємо до столу слабкі та виснажені, то встаємо повні полум'я життя та сили, щоб йти далі, готові піднімати навіть найважчу працю. Встаємо, щоб дякувати Господу. Навіть у такому простому символі, яким є стіл, відбувається переміна.

Дух Святий взиває в нас: ,,Авва Отче!” Він чинить нас учасниками колообігу вічної Божої любові, наповнює нас живою надією та довіррям до Бога Отця. Його обличчя найбільш жіноче. Тепло, Любов, Покора, Тихість вчить споглядати на Сина, а також виражати подібно, як Син Отцеві, смиренне ,,так” у повному довірря поклоні. З обличчя Отця виходить мир. Йдемо до Нього через Христа у Святому Дусі. Це Його ціль та задум.

8. Заклик до любові

Дивлячись на ікону, піддаємося її впливові. Як відповісти на любов Божу? Відчуваємо свою безрадність та вбогість перед нею. Але ікона дає нам відповідь, відкриваючи тайну єдності, заохоту до спільної дії. Ісус молився, щоб розсіяні діти Божі згромадились в одно (Йн 11, 52). Ця справа особливо лежала Йому на серці, бачимо бо Його плачучим над Єрусалимом (Лк 19, 41-44). З ікони лунає заклик: ,,Будьте одно, як Я в Отці одно”. Найбільша заповідь каже, щоб ми любили один одного, як Він полюбив нас (Йн 15, 12). Людина – це образ Триєдиного, вона покликана до спільноти, до з'єднання навколо тієї самої чаші, до співучасті в Божому житті, до Божого дитинства, до Любові. Єдність у любові – це головна умова, щоб увірував світ (Йн 13, 35).

Андрій Рубльов створив вікно до невидимої сторони, виразив загальнолюдську мрію та тугу до любові та єдності, до правдивої κοίνοί (спільноти) усіх без винятку людей. Тому головною метою ікони є те, щоб кожний промовив молитву: ,,Слава Святій, Одноістотній та Нероздільній Трійці завжди нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь”

СКАЧАТИ

<< на початок >>